Я розумію його так, як це написано. Використовуйте словник і опис термінів в законах, якщо Вам складно зрозуміти слова і словосполучення.
Мабуть саме в цьому проблема?
Я кілька разів детально пояснив як розумію цю норму та додав прикладів. Крім своїх думок, навів цитати з посібника та уривок зі статті науковця.
Це важливо, щоб те що зрозуміло мені, стало зрозуміло й іншим читачам.
Хотілося, щоб і ви також пояснили логіку ваших міркувань: як ви розумієте що таке адміністративно-територіальний устрій та адміністративно-територіальна одиниця; який пропонуєте критерій для нанесення меж адміністративно-територіальних одиниць; де ви берете означення термінів.
Як видно з різних праць, Статтю 133 можна трактувати дуже по-різному. Наша мета — чітко зрозуміти що ми мапимо і для чого.
Я кілька разів детально пояснив як розумію цю норму та додав прикладів. Крім своїх думок, навів цитати з посібника та уривок зі статті науковця.
Це важливо, щоб те що зрозуміло мені, стало зрозуміло й іншим читачам.
Тлумачення термінів з посібників не збігається з роз’ясненням терміну в законі.
Терміни з посібників, про які Ви говорите, були відхилені при розгляді законопроекту про засади адміністративно-територіального устрою, як такі, що не відповідають Конституції.
Навіщо їх розглядати?
Навіщо шукати будь-які неофіційні приводи виключити населені пункти зі схеми розмітки, коли в Конституції і законі населені пункти чітко вказані як адміністративно-територіальні одиниці, а в нормативно-правових актах використовуються в адміністративних цілях: є адміністративними центрами інших АТО, тергромад, старокругів; вказуються при визначення меж і складу тих чи інших тергромад, старокругов і районів міст.
Яка мета цього вилучення зі схеми? Поясніть, будь ласка.
Як видно з різних праць, Статтю 133 можна трактувати дуже по-різному. Наша мета — чітко зрозуміти що ми мапимо і для чого.
Що саме Ви зібрались трактувати у статті 133 Конституції та у статті 1 закону?
Хотілося, щоб і ви також пояснили логіку ваших міркуваньде ви берете означення термінів.
Пояснення є у схемі.
який пропонуєте критерій для нанесення меж адміністративно-територіальних одиниць
Не я, а автор тегу boundary=administrative
An administrative boundary. Subdivisions of areas/territories/jurisdictions recognised by governments for administrative purposes.
де ви берете означення термінів
Звісно що з законів, а не з посібників, терміни в яких були відхилені.
Зі схеми не можна нічого вилучити, тому що схеми для нанесення адміністративно-територіального устрою у нас не було і досі немає. Те що було у вікі, не є офіційною затвердженою схемою.
Чому я прошу вас надати додаткову інформацію? Тому що скупі норми законів можна трактувати дуже по-різному. У статті 133 Конституції України змішані докупи адміністративно-територіальні одиниці і географічні поняття. Саме тому і з’явилася потреба офіційного тлумачення від Кнституційного Суду України, що ж це таке, адміністративно-територіальна одиниця. Також є безліч статей від різних науковців та юристів з критикою саме цієї статті.
Зі схеми не можна нічого вилучити, тому що схеми для нанесення адміністративно-територіального устрою у нас не було і досі немає. Те що було у вікі, не є офіційною затвердженою схемою.
Це де-факто поточна схема розмітки, тому що вона є у wiki. Якщо Ваше бажання — це відсутність угоди, як і в минулому обговоренні, то я виступаю за прийняття угоди, відповідно до рекомендації Proposal process.
Чому я прошу вас надати додаткову інформацію ю? Тому що скупі норми законів можна трактувати дуже по-різному.
Немає ніяких норм законів, перелік — це чітке пояснення.
У статті 133 Конституції України змішані докупи адміністративно-територіальні одиниці і географічні поняття.
Це основній закон. Я не бачу у статті 133 Конституції України змішані докупи адміністративно-територіальні одиниці і географічні поняття.
Саме тому і з’явилася потреба офіційного тлумачення від Кнституційного Суду України, що ж це таке, адміністративно-територіальна одиниця. Також є безліч статей від різних науковців та юристів з критикою саме цієї статті.
Це не потреба, а Ваше бажання, яке не відповідає статті 133 Конституції та статті 1 закону Про місцеве самоврядування в Україні.
Рішення КСУ не про населені пункти, і ніяких висновків, що не всі населені пункти є адміністративно-територіальними одиницями, а тільки якась частина, про яку говорять деякі наукові співробітники, там немає.
Конституція має вищу юридичну силу, яка не йде врівень з роздумами окремих наукових співробітників та юристів. Критикувати статтю вони можуть скільки завгодно. Поки стаття є — насправді обстановка така, як в статті Конституції, а не така, як в роздумах цих наукових співробітників і юристів.
Крім того є стаття 8, у якій зазначено:
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Якщо Ви хочете зробити схему, яка не буде відповідати Конституції та законам, а буде ґрунтуватися на міркуваннях окремих наукових співробітників чи юристів — напишіть про це на початку схеми, це зніме всі питання.
Модераторіал
Mazda05, вам оголошується попередження за тролінг учасників обговорення, та приписування ваших власних оціночних суджень іншим учасникам обговорення!
Модератор
в такому вигляді стаття справляє враження ніби тег не підходить для об’єктів що адмініструються органами місцевого самоврядування. Як мінімум, “державними органами влади” потрібно замінити на “органами державної влади й органами місцевого самоврядування” або просто на “органами влади”.
Ungoose, дякую за уточнення. Змінив формулювання у вікі на
Адміністративні межі (кордони). Поділ держави на території/юрисдикції для керування ними органами влади.
Ще інформації для роздумів. Виявляється що помилку в терміні зробили ще в часи СРСР.
Політико-правові засади територіальної організації держави: світовий досвід і Україна : монографія / А.С. Матвієнко. — К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2015. — 376 с.
[…]
З радянських часів походить і одна з актуальних сучасних проблем України, зокрема, що саме вважати низовою ланкою радянського адміністративно-територіального устрою. Так автори навчального посібника «Основи державного будівництва і права» стверджували, що основними адміністративно-територіальними одиницями в районах є «сільські і робочі поселення, села і селища».
Допущена ними помилка стала результатом ототожнення понять адміністративно-територіальної одиниці та населеного пункту. Якщо буквально тлумачити ст. 94 і 95 Конституції СРСР і відповідних статей конституцій союзних республік, то, справді, можна дійти висновку, що кожне село і селище — це одночасно і самостійна адміністративно-територіальна одиниця. При цьому самостійною адміністративною одиницею можна вважати лише те село, яке має окремий орган влади, обраний його жителями. Як свідчила практика того часу, у сільській місцевості Рада обиралася низкою населених пунктів — селищ, сіл, хуторів. Тому низовою адміністративно-територіальною одиницею було прийнято вважати не село, а сільську Раду, яка одночасно виступала як орган влади і як адміністративно-територіальна одиниця.
Адміністративно - територіальний устрій України
за станом на 01.12.2020
+-------+-------------------+--------+--------+---------+---------------------------------+--------------------------+-------------------------------------------------------------------+
| № | Автономна | Райони | Райони | Територ | Міські населені пункти | Сільські населені пункти | Ради |
| п.п. | Республіка Крим, | | у | іальні | Всього | міста | у т.ч. | СМТ | Всього | селища | села | Всього | Районні | Районні | Територіальних громад |
| | область, місто зі | | містах | громади | | | з рай. | | | | | | | у | всього | міські | селищні | сільські |
| | спец. статусом | | | | | | поділом | | | | | | | містах | | | | |
+-------+-------------------+--------+--------+---------+--------+-------+---------+------+---------+--------+-------+--------+---------+---------+--------+--------+---------+----------+
| 1 | Автономна | 14 | 3 | | 72 | 16 | 1 | 56 | 947 | 30 | 917 | 314 | 14 | 3 | 297 | 16 | 38 | 243 |
| | Республіка Крим * | | | | | | | | | | | | | | | | | |
| 2 | Вінницька | 6 | | 63 | 47 | 18 | | 29 | 1456 | 127 | 1329 | 69 | 6 | | 63 | 18 | 22 | 23 |
| 3 | Волинська | 4 | | 54 | 33 | 11 | | 22 | 1054 | | 1054 | 58 | 4 | | 54 | 11 | 18 | 25 |
| 4 | Дніпропетровська | 7 | 18 | 86 | 65 | 20 | 3 | 45 | 1436 | 60 | 1376 | 100 | 7 | 7 | 86 | 20 | 25 | 41 |
| 5 | Донецька * | 8 | 21 | 66 | 183 | 52 | 4 | 131 | 1115 | 196 | 919 | 41 | 5 | | 36 | 19 | 8 | 9 |
| 6 | Житомирська | 4 | 2 | 66 | 55 | 12 | 1 | 43 | 1613 | 20 | 1593 | 70 | 4 | | 66 | 12 | 22 | 32 |
| 7 | Закарпатська | 6 | | 64 | 30 | 11 | | 19 | 578 | | 578 | 70 | 6 | | 64 | 11 | 18 | 35 |
| 8 | Запорізька | 5 | 7 | 67 | 36 | 14 | 1 | 22 | 914 | 44 | 870 | 72 | 5 | | 67 | 14 | 17 | 36 |
| 9 | Івано-Франківська | 6 | | 62 | 39 | 15 | | 24 | 765 | 20 | 745 | 68 | 6 | | 62 | 15 | 23 | 24 |
| 10 | Київська | 7 | | 69 | 56 | 26 | | 30 | 1126 | 5 | 1121 | 76 | 7 | | 69 | 24 | 23 | 22 |
| 11 | Кіровоградська | 4 | 2 | 49 | 39 | 12 | 1 | 27 | 991 | 16 | 975 | 55 | 4 | 2 | 49 | 12 | 16 | 21 |
| 12 | Луганська * | 8 | 4 | 37 | 146 | 37 | 1 | 109 | 780 | 102 | 678 | 22 | 4 | | 18 | 4 | 11 | 3 |
| 13 | Львівська | 7 | 6 | 73 | 78 | 44 | 1 | 34 | 1850 | 1 | 1849 | 80 | 7 | | 73 | 39 | 16 | 18 |
| 14 | Миколаївська | 4 | 4 | 52 | 26 | 9 | 1 | 17 | 885 | 71 | 814 | 56 | 4 | | 52 | 9 | 14 | 29 |
| 15 | Одеська | 7 | 4 | 91 | 52 | 19 | 1 | 33 | 1122 | 22 | 1100 | 98 | 7 | | 91 | 19 | 25 | 47 |
| 16 | Полтавська | 4 | 5 | 60 | 36 | 16 | 2 | 20 | 1805 | 15 | 1790 | 67 | 4 | 3 | 60 | 16 | 20 | 24 |
| 17 | Рівненська | 4 | | 64 | 27 | 11 | | 16 | 999 | 3 | 996 | 68 | 4 | | 64 | 11 | 13 | 40 |
| 18 | Сумська | 5 | 2 | 51 | 35 | 15 | 1 | 20 | 1455 | 52 | 1403 | 56 | 5 | | 51 | 15 | 15 | 21 |
| 19 | Тернопільська | 3 | | 55 | 35 | 18 | | 17 | 1023 | 1 | 1022 | 58 | 3 | | 55 | 18 | 16 | 21 |
| 20 | Харківська | 7 | 9 | 56 | 78 | 17 | 1 | 61 | 1673 | 137 | 1536 | 63 | 7 | | 56 | 17 | 26 | 13 |
| 21 | Херсонська | 5 | 3 | 49 | 40 | 9 | 1 | 31 | 658 | 79 | 579 | 57 | 5 | 3 | 49 | 9 | 17 | 23 |
| 22 | Хмельницька | 3 | | 60 | 37 | 13 | | 24 | 1414 | 5 | 1409 | 63 | 3 | | 60 | 13 | 22 | 25 |
| 23 | Черкаська | 4 | 2 | 66 | 30 | 16 | 1 | 14 | 824 | 101 | 723 | 70 | 4 | | 66 | 16 | 10 | 40 |
| 24 | Чернівецька | 3 | | 52 | 19 | 11 | | 8 | 398 | | 398 | 55 | 3 | | 52 | 11 | 7 | 34 |
| 25 | Чернігівська | 5 | 2 | 57 | 45 | 16 | 1 | 29 | 1464 | 57 | 1407 | 62 | 5 | | 57 | 16 | 24 | 17 |
| 26 | м Київ | | 10 | | 1 | | 1 | | 0 | | | 1 | | | 1 | | | |
| 27 | м Севастополь* | | 4 | | 3 | 1 | 1 | 1 | 29 | 1 | 28 | 11 | | 4 | 2 | 1 | 1 | 4 |
| | Всього | 140 | 108 | 1469 | 1343 | 459 | 24 | 882 | 28374 | 1165 | 27209 | 1880 | 133 | 22 | 1720 | 386 | 467 | 870 |
+-------+-------------------+--------+--------+---------+---------------------------------+--------------------------+-------------------------------------------------------------------+
| № | Автономна | Райони | Райони | Територ | Міські населені пункти | Сільські населені пункти | Ради |
| п.п. | Республіка Крим, | | у | іальні | Всього | міста | у т.ч. | СМТ | Всього | селища | села | Всього | Районні | Районні | Територіальних громад |
| | область, місто зі | | містах | громади | | | з рай. | | | | | | | у | всього | міські | селищні | сільські |
| | спец. статусом | | | | | | поділом | | | | | | | містах | | | | |
+-------+-------------------+--------+--------+---------+--------+-------+---------+------+---------+--------+-------+--------+---------+---------+--------+--------+---------+----------+
+---------------------------------------------+--------+--------------------------------------------------+------+
| Всього населених пунктів | 29717 | Представницький орган Автономної Республіки Крим | |
| | | - Верховна Рада Автономної Республіки Крим | 1 |
| Міських поселень | 1343 | Всього місцевих рад: | 1902 |
| Сільських поселень | 28374 | у тому числі: обласних рад | 22 |
| | | міські міст зі спеціальним статусом | 2 |
+---------------------------------------------+--------+--------------------------------------------------+------+
Міста, в яких міські ради не утворені і не входять до складу територіальних громад:
+---------------+-------------+
| Назва області | Назва міста |
+---------------+-------------+
| Київська | м Прип'ять |
| Київська | м Чорнобиль |
+---------------+-------------+
Міста, з районним поділом, в яких районні ради у місті не утворені:
+------------------+--------------+-----------------+----------------------+
| Назва області | Назва міста | Районів у місті | Районних рад у місті |
+------------------+--------------+-----------------+----------------------+
| Дніпропетровська | м Дніпро | 8 | 0 |
| Дніпропетровська | м Кам'янське | 3 | 0 |
| Донецька | м Горлівка | 3 | 0 |
| Донецька | м Донецьк | 9 | 0 |
| Донецька | м Макіївка | 5 | 0 |
| Донецька | м Маріуполь | 4 | 0 |
| Житомирська | м Житомир | 2 | 0 |
| Запорізька | м Запоріжжя | 7 | 0 |
| Луганська | м Луганськ | 4 | 0 |
| Львівська | м Львів | 6 | 0 |
| Миколаївська | м Миколаїв | 4 | 0 |
| м.Київ | м Київ | 10 | 0 |
| Одеська | м Одеса | 4 | 0 |
| Полтавська | м Кременчук | 2 | 0 |
| Сумська | м Суми | 2 | 0 |
| Харківська | м Харків | 9 | 0 |
| Черкаська | м Черкаси | 2 | 0 |
| Чернігівська | м Чернігів | 2 | 0 |
+------------------+--------------+-----------------+----------------------+
** Зміни в адміністративно-територіальному устрої Автономної Республіки Крим та Севастопольської міськради будуть проведені з моменту набрання чинності підпункту 1 пункту 1 та підпункту 1 пункту 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX та Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» від 12 травня 2016 року № 1352-VIII.
Відповідно до пунктів 2 і 3 Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ “Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році” вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та в окремих районах, містах, селищах і селах Донецької та Луганської областей та депутатів Донецької і Луганської обласних рад не призначаються і не проводяться.
*
Джерело інформаціі: Управління по зв’язках з місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України
https://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html
(п1. Україна. Число адміністративно-територіальних одиниць)
П.С.: Якщо дивитися по областях, то населені пункти входять в перелік адміністративно - територіальних одиниць
З цього ж самого джерела про територіальні одиниці:
5.2. Законодавча основа сучасної територіальної структури України
[…]
Аналіз законодавства свідчить, що система територіальних одиниць в Україні складається з:
Автономної Республіки Крим (автономна політико-територіальна одиниця);
області (вища адміністративна одиниця в адміністративно-територіальному поділі, середня площа якої без урахування Криму становить 24 тис. кв. км);
району (адміністративна одиниця в територіальному поділі середнього рівня, що входить до області, в середньому по 19 районів на одну область);
району в місті (адміністративна одиниця в місті з районним поділом);
міста (виділяють чотири категорії: міста зі спеціальним статусом, міста республіканського (АРК) значення, міста обласного значення та міста районного значення;
селища та села як територіальних одиниць поселенського рівня.
Окрім перерахованих вище різновидів, у межах території України існує низка територій зі спеціальним статусом, які створені постійно або тимчасово для вирішення специфічних завдань та можуть виходити за рамки існуючого адміністративно-територіального устрою. Це, зокрема, території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; території природно-заповідного фонду України; вільні економічні зони; поліські території; курортні місцевості; гірські населенні пункти; історичні місцевості; прикордонні території; виборчі округи; тимчасові спеціалізовані територіальні одиниці, де склалася особлива ситуація; території компактного проживання національних меншин; територіальні утворення деяких органів державної влади.
LiteratimBi, я таблицю розумію так: в ній є як адміністративно-територіальні одиниці, так і населені пункти. І недолік цієї таблиці в тому що це чітко не зазначено.
На мою думку, є важлива проблема з переліками і таблицями. Вони не містять детальних пояснень і тому з них важко зрозуміти що ж таке адміністративно-територіальна одиниця. Якщо ми чітко не розуміємо що це, то будемо і далі сперечатися.
Якщо ж ми спочатку розберемося зі значенням термінів, далі буде легше домовитися.
Користуючись нагодою, хочу запитати чи ви згодні з наведеними визначеннями:
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811290#p811290
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811297#p811297
Модераторіал
Mazda05, вам оголошується попередження за тролінг учасників обговорення, та приписування ваших власних оціночних суджень іншим учасникам обговорення!
Модератор
Прийнято. Але чому тоді не зроблено попередження іншому учаснику обговорення за тролінг учасників обговорення, та приписування власних оціночних суджень іншим учасникам обговорення?
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811354#p811354
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811414#p811414
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811340#p811340
Якщо Ви робите попередження, то прошу Вас робити це об’єктивно
Mazda05, andygol, визнаю, теж були оціночні судження.
Чинне законодавство про АТО:
адміністративно-територіальні одиниці - Автономна Республіка Крим, області, райони, міста,
райони в містах, селища і села.
межі адміністративно-територіальних одиниць - це умовна замкнена лінія на поверхні землі,
що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій офіційні найменування
адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у Державному земельному кадастрі
відповідно до довідника “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”.
http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html
Чинне законодавство про ОМС та громади:
територіальна громада - жителі села чи добровільне об’єднання у сільську громаду жителів
кількох сіл, селища та міста.
умови та порядок об’єднання або роз’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають
визначатися законом.
територіальна громада - жителі, об’єднані постійним проживанням у межах
села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними
одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, селищ, міст,
що мають єдиний адміністративний центр.
старостинський округ - частина території об’єднаної територіальної громади,
утвореної відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”,
на якій розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного
центру об’єднаної територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою
з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту
(населених пунктів) старостою.
адміністративний центр територіальної громади - населений пункт (село, селище, місто),
що має розвинену інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру
території територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого
самоврядування територіальної громади.
територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада
здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції
і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Детальні пояснення:
Що таке АТУ?
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Розділ IX ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ
Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають:
Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4829
Що таке АТО?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
адміністративно-територіальна одиниця - область, район, місто, район у місті,
селище, село
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n20
Що таке межі АТО?
ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ VII УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
Глава 29 Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних одиниць
Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
- Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена
лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста,
району у місті від інших територій.- Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються
за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних
одиниць.
Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж
адміністративно-територіальних одиниць- Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається
Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.- Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу
відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських,
селищних рад.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1662
Як визначаются межі АТО?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про землеустрій
Стаття 46. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж
адміністративно-територіальних одиниць
Для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються
проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних
одиниць.
Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць
розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов
їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із
збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів
власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої
містобудівної документації.
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає:
а) пояснювальну записку;
б) завдання на виконання робіт;
в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж
адміністративно-територіальних одиниць;
г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту,
рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту);
ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання
та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності
- викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад;
д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та
проектних меж адміністративно-територіальної одиниці;
е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної
одиниці;
є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць;
ж) матеріали погодження проекту;
з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом
координат їх поворотних точок.
Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов’язані із цим зміни
меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом
належить до компетенції одного органу.
Межі адміністративно-територіальних одиниць визначаються як по суходолу, так і по водному простору.
Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної
сільської, селищної, міської ради.
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється за рішенням відповідної районної
ради, а у разі якщо районна рада не утворена - обласної ради.
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню
сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території
яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території,
яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
У разі встановлення меж міст проект також погоджується з Верховною Радою Автономної Республіки Крим,
обласною радою.
Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про
затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).
Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць складається
у паперовій та електронній (цифровій) формах.
Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного
земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць
зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській,
селищній, міській, районній, обласній раді.
Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік
земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі
та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n375
Як називають АТО?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про географічні назви
Стаття 5. Встановлення географічних назв
Назви адміністративно-територіальних одиниць, як правило, повинні бути похідними від найменування тих
адміністративних одиниць, які є їх адміністративними центрами, або географічного чи історичного найменування
тієї частини території, де розташовані ці адміністративно-територіальні одиниці.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2604-15#n31
Важливо знати про АТО:
ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний земельний кадастр
Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 28-1. Взаємодія органу державної реєстрації прав та органу, що здійснює ведення
Державного земельного кадастру
Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, встановлені до набрання чинності
Законом України “Про землеустрій”, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі
проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад або інших матеріалів,
за якими відповідно до законодавства, що діяло на момент їх затвердження, здійснювалося
встановлення (зміна) їх меж. У разі відсутності таких матеріалів і до моменту внесення до
Державного земельного кадастру відомостей про межі сіл, селищ, міст на підставі документації,
визначеної статтею 21 цього Закону, відомостями про такі межі вважаються дані, що збігаються з
межами, відображеними в індексних кадастрових картах (планах) сіл, селищ, міст.
До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій офіційні найменування
адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у Державному земельному кадастрі
відповідно до довідника “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#n645
Верховна Рада - Адміністративно-територіальний устрій
https://www.rada.gov.ua/adminter_ustr
Довідник “Україна. Адміністративно-територіальний устрій”
http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html
Що таке територіальна громада?
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Розділ XI МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села
чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста
- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі
визначаються окремими законами України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому
законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні,
міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4871
Де визначена об’єднана територіальна громада?
Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2002 від 18.06.2002
- Положення частини першої статті 140 Конституції України
( 254к/96-ВР ) в аспекті порушених у конституційному поданні
питань необхідно розуміти так, що ці положення дають визначення:
- місцевого самоврядування як права територіальної громади
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції
( 254к/96-ВР ) і законів України;- територіальної громади як жителів села, селища, міста чи
добровільного об’єднання жителів кількох сіл у сільську громаду.
Зазначені положення не встановлюють порядку об’єднання або
роз’єднання самих територіальних громад.
Питання організації місцевого самоврядування, які не
врегульовані Конституцією України ( 254к/96-ВР ), у тому числі
умови та порядок об’єднання або роз’єднання територіальних громад
сіл, селищ, міст, мають визначатися законом (стаття 146
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-02#Text
Що таке (сільська, селищна, міська) територіальна громада?
Чому (сільська, селищна, міська) територіальна громада не є АТО?
Що таке адміністративний центр та територія громади?
Що таке старостинський округ?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни, використані в цьому Законі
територіальна громада - жителі, об’єднані постійним проживанням у межах
села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними
одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, селищ, міст,
що мають єдиний адміністративний центр
старостинський округ - частина території об’єднаної територіальної громади,
утвореної відповідно до Закону України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”,
на якій розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного
центру об’єднаної територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою
з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту
(населених пунктів) старостою;
адміністративний центр територіальної громади - населений пункт (село, селище, місто),
що має розвинену інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру
території територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого
самоврядування територіальної громади;
територія територіальної громади - нерозривна територія, в межах якої територіальна громада
здійснює свої повноваження щодо вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції
і законів України, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Стаття 5. Система місцевого самоврядування
- Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради
старосту
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст
органи самоорганізації населення.
Стаття 6. Територіальні громади
- Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій
і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.- Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися
в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи
місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n20
Чому?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про міжнародні договори України
Стаття 19. Дія міжнародних договорів України на території України
- Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,
є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм
національного законодавства.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#n166
Навіщо?
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ місцевого самоврядування
ЧАСТИНА I
Стаття 4 Сфера компетенції місцевого самоврядування
- Головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом.
Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями
для спеціальних цілей відповідно до закону.- Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання,
яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.- Публічні повноваження, як правило, здійснюються переважно тими органами публічної влади, які мають
найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тими чи іншими повноваженнями інший орган, необхідно враховувати
обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.- Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#n23
Що там з кордонами?
Стаття 5 Охорона територіальних кордонів органів місцевого самоврядування
Зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування не можуть здійснюватися без попереднього
з’ясування думки відповідних місцевих громад, можливо шляхом проведення референдуму,
якщо це дозволяється законом.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_036#n30
Чому саме так?
Висновок щодо проекту Закону України «Про засади адміністративно-територіального устрою України»
Centre of Expertise For Local Government Reform / Council Of Europe / CELGR/LEX(2018)4
в рамках імплементації Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні»
Попередні дослідження та досвід в Україні продемонстрували, що трьома основними перешкодами для розвитку
потужних органів місцевого самоврядування є розмір громад, недостатня компетентність і брак ресурсів.
Також часто ставиться питання спроможності, але ймовірно, що в світлі передбаченої реформи служби в органах
місцевого самоврядування та реформи системи навчання цю проблему, поряд із іншими, буде вирішено.
Таким чином, територіальна консолідація стала ключовим попереднім кроком до посилення місцевого
самоврядування в Україні.
Отже територіальна консолідація – це безумовний попередній крок до посилення
місцевого самоврядування. Уряд і Верховна Рада, вагаючись між співпрацею чи
об’єднанням громадам, вирішили, що найкращим рішенням буде саме об’єднання. На
сьогодні воно позитивно впроваджується в Україні, опосередковано, але системно
впливаючи на наявну територіальну структуру, особливо на райони, які не можуть
складатись із занадто малої кількості громад. Це породжує альтернативні запитання:
потрібно або ліквідувати райони і передавати їхні повноваження громадам чи, в деяких
випадках, – областям, або змінювати межі районів шляхом їхнього об’єднання, що
може стати проблемою з огляду на розмір області.
http://www.slg-coe.org.ua/wp-content/uploads/2019/06/%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%A0%D0%84_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E_CELGR-LEX20184.pdf
Як це починалось?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про добровільне об’єднання територіальних громад
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#n92
Важливо знати про територіальні громади:
ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
Розділ V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
7-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення
адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних
громад здійснює Кабінет Міністрів України.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#n1090
Що в нас ще державно-територільне?
ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеві державні адміністрації
Стаття 1. Місцеві державні адміністрації та їх місце в системі органів виконавчої влади
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві
державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи
органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на
території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження,
делеговані їй відповідною радою.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14#n20
Перелік посилань на спроби Верховної Ради прийняти новий закон про АТУ:
0907 від 12.05.1998 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=2111
11438 від 19.11.2012 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=44843
3373 від 08.10.2013 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48586
8051 від 22.02.2018 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63508
1187 від 29.08.2019 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66487
2804 від 24.01.2020 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67986
Усі проекти були відхилені тому що суперечить положенням Конституції України
про перспективи змін у найближчому майбутньому мабуть не треба казати
Доречі, на рогляді у Конституційному Суді:
Постанова Верховної Ради України “Про утворення та ліквідацію районів”
http://www.ccu.gov.ua/novyna/u-konstytuciynomu-sudi-ukrayiny-oskarzhuyut-postanovu-verhovnoyi-rady-ukrayiny-pro-utvorennya
Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”
http://www.ccu.gov.ua/novyna/do-sudu-nadiyshlo-podannya-shchodo-konstytuciynosti-okremyh-polozhen-zakonu-ukrayiny-pro
на якій вони стадіі можна глянути за посиланням:
http://www.ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-podannya
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811973#p811973
LiteratimBi, я таблицю розумію так: в ній є як адміністративно-територіальні одиниці, так і населені пункти. І недолік цієї таблиці в тому що це чітко не зазначено.На мою думку, є важлива проблема з переліками і таблицями. Вони не містять детальних пояснень і тому з них важко зрозуміти що ж таке адміністративно-територіальна одиниця. Якщо ми чітко не розуміємо що це, то будемо і далі сперечатися.
Якщо ж ми спочатку розберемося зі значенням термінів, далі буде легше домовитися.
Користуючись нагодою, хочу запитати чи ви згодні з наведеними визначеннями:
https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 90#p811290
https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 97#p811297
З урахуванням детального пояснення у попередньму повідомленні
моя особиста думка щодо термінів у згаданій таблиці:
https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811946#p811946
адміністративно-територіальні одиниці (АТО):
- Автономна Республіка Крим, області,
- райони,
- міста,
- райони в містах,
- селища і села
органи місцевого самоврядування (ОМС):
- обласні ради,
- районні ради,
- сільські, селищні, міські ради
- органи самоорганізації населення
місцеві державні адміністраціі (МДА):
- Київська та Севастопольська міські державні адміністраціі,
- обласні державні адміністраціі (ОДА),
- районні державні адміністраціі (РДА)
територіальні одиниці:
- територіі обласних рад,
- територіі райониних рад,
- територіі (сільських, селищних, міських) територіальних громад,
- територіі міських рад,
- територіі районних рад в містах,
- територіі старостинських округів
- територіі селищних і сільських рад
щодо громад:
Територіальні громади визначені як жителі або їх об`єднання в
Конституціі України.
Відповідно до Висновку Головного науково-експертного управління
Апарату Верховної Ради України
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=63508&pf35401=455109
визначення (территоріальної) громади як адміністративно-територіальної
одиниці призводить до того, що відбувається заміщення визначеного
Конституцією України поняття «територіальна громада» на дуже схоже
поняття «громада», в яке, однак, вкладається зовсім інший зміст,
що є неприпустимим.
Також територіальні громади не є органами місцевого самоврядування.
Відповідні ОМС - це сільські, селищні, міські ради, що утворені громадами.
LiteratimBi, дякую що написали, але я не зовсім згоден що це детальне пояснення. Те що ви зробили, це, швидше, частковий аналіз діючого законодавства. Під детальним поясненням я мав на увазі визначення, щоб можна було зрозуміти за яким критерієм щось є адміністративно-територіальною одиницею, а щось — не є нею. Без чіткого визначення дискусія залишиться на рівні думка одного учасника проти думки іншого.
Мені здалося що на моє попереднє прохання ви не надали відповіді, тому запитаю ще раз. Чи є у вас зауваження до змісту наведених визначень, саме до їх логіки:
`https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 90#p811290
`https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 97#p811297
Тому що до логіки в законодавстві є зауваження не тільки в мене, а і в багатьох науковців та юристів.
Ми тут вже до дір затерли Статтю 133 Конституції України. До якої Офіційне тлумачення частини першої статті 133 див. в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2001 від 13.07.2001, в якому також роз’яснюється поняття “адміністративно-територіальний устрій”.
- Конституційний Суд України, вирішуючи порушені в конституційному поданні питання, виходив з такого.
Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (частини друга, третя статті 2 Конституції України), має свою внутрішню організацію - територіальний устрій, який відповідно до статті 132 Конституції України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, … . Територія України поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які складають систему адміністративно-територіального устрою України.
Систему адміністративно-територіального устрою згідно з частиною першою статті 133 Конституції України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України (частина третя цієї статті).
Адміністративно-територіальна одиниця - це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
- Функціонування і розвиток місцевого самоврядування є визначальним для будь-якої демократичної держави.
… Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140 Конституції України).
… Система місцевого самоврядування у своїй основі визначається адміністративно-територіальним устроєм України.
в и р і ш и в:
Положення пункту 41 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” про те, що до компетенції сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою, треба розуміти так, що вирішення цих питань не віднесено виключно до повноважень державних органів і може здійснюватися сільськими, селищними, міськими радами в межах і порядку, визначених цим та іншими законами України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Тобто, якщо зібрати все це в купу у нас виходить наступне:
Адміністративно-територіальний устрій складається з АРК, областей й так далі →
складовими адміністративно-територіального устрою є адміністративно-територіальні одиниці →
адміністративно-територіальні одиниці є просторовою основою для діяльності органів влади та місцевого самоврядування →
місцеве самоврядування - право громад
а система місцевого самоврядування у своїй основі визначається адміністративно-територіальним устроєм України.
Виходить, що ми мапимо не просто адміністративно-територіальний устрій, а систему місцевого самоврядування утворену громадами, яка складається з відповідних адміністративно-територіальних одиниць (як це тлумачить Конституційний Суд України).
Пропоную дослухатись до Рішення Конституційного Суду України, тим більше, що воно обов’язкове до виконання та оскарженню не підлягає.
Додав в лонгрід-пост трохи міжнародної лірики та про МДА .
Виходить, що ми мапимо не просто адміністративно-територіальний устрій, а систему місцевого самоврядування утворену громадами, яка складається з відповідних адміністративно-територіальних одиниць
схоже на те
Мені здалося що на моє попереднє прохання ви не надали відповіді, тому запитаю ще раз. Чи є у вас зауваження до змісту наведених визначень, саме до їх логіки:
https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 90#p811290](https://forum.openstreetmap.org/viewtopic.php?pid=811290#p811290) [
https://forum.openstreetmap.org/viewtop … 97#p811297
darkonus, по-перше хочу подякувати за корисне посилання, бо пошук достовірних та чітких визначеннь в наш час стає дедалі складнішим. Хочу зауважити щодо самого посібника - він містить скоріш неофіційні наукові тлумачення ніж визначення (важливим є контекст, терміни мають різне визначення в різних частинах тексту), щодо наведених цитат, то вони не відображають повністю зміст понять викладений у посібнику.
Наприклад:
Адміністративно-територіальна одиниця – це не тільки і не стільки географічне, а насамперед публічно-правове утворення, соціальною основою якого є населення, яке відіграє вирішальну роль у формуванні адміністративно-територіальної одиниці, конституційного розуміння її правового статусу. Адміністративно-територіальна одиниця є одним із способів публічно-правової (іноді – політичної) організації населення
…
Як свідчить світовий досвід, за своїми географічними ознаками адміністративно-територіальні одиниці не є однорідними.
Вони поділяються на регіони (автономії, області, райони) та населені пункти (поселення – села, селища, міста). Не є однорідними адміністративно-територіальні одиниці також з огляду на те значення й місце, яке вони посідають у системі адміністративно-територіального устрою.
…
Населені пункти є найбільш стійкими адміністративно-територіальними одиницями в системі територіальної організації будь-якої держави.
…
Тобто питання низового рівня адміністративно-територіального устрою в демократичній державі безпосередньо залежить від проблем місцевого самоврядування.
…
Територіальну основу місцевого самоврядування традиційно складають село, селище, місто, інше поселення, тобто право
самостійно вирішувати питання місцевого значення визнається лише за територіальними колективами жителів так званих “природних”
адміністративно-територіальних одиниць, тобто поселень.
…
Отже, місцеве самоврядування має чітко виражений локально-територіальний характер. Воно здійснюється лише там, де реально проживають люди: село, селище, місто. Будь-які “штучні” територіальні укрупнення “спущені” з “центру” (зокрема області, волості, округи, райони, землі, регіони), мають на меті адміністративно-політичні, державно-управлінські, господарсько-економічні та інші цілі, але суто теоретично не утворюють нового просторового ареалу місцевого самоврядування. Тому проблеми адміністративно-територіального поділу на низових ланках є проблемами не адміністративними, а місцевого самоврядування, проблемами формування дієздатних територіальних громад. В адміністративному, політичному підході до їх вирішення криється велика небезпека для місцевого самоврядування.
…
Адміністративно-територіальний устрій унітарної держави традиційно ґрунтується на певних принципах, тобто керівних засадах,
що визначають сутність і зміст цього інституту державного ладу і, як правило, закріплюються в конституції та законах. Загальноприйнято, що адміністративно-територіальний устрій унітарної держави ґрунтується на
- засадах єдності та цілісності державної території;
- поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні публічної влади;
- збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
…
Принципами територіального устрою та адміністративно-територіального поділу, які є важливими засадами демократичного
державного ладу європейських країн, є- субсидіарність;
- розробка оптимального науково зваженого понятійно-категорійного інструментарію, який би виключав будь-яку двозначність тлумачень;
- компактність, тобто адміністративно-територіальні одиниці повинні бути компактними, без анклавів;
- спадкоємність – основні характеристики адміністративно-територіального поділу мають враховувати історичні, національно-культурні, соціально-економічні особливості території, по можливості, повинні зберігати наявні межі інфраструктур та комунікацій;
- гнучкість та адаптивність – адміністративно-територіальний устрій повинен порівняно легко пристосовуватися до територіальних змін у суспільстві – змін у соціальних та управлінських технологіях, економіці, розселенні, споживанні;
- наявність оптимальної “критичної маси” – адміністративно-територіальні одиниці повинні мати достатню фінансово-економічну базу для забезпечення населення відповідними послугами тощо.
З приводу логіки також є велике запитання з урахуванням розмитості та неоднозначності трактування
Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. - Т. 5 : Територіальне управління / наук.-ред. колегія : О. Ю. Амосов (співголова), О. С. Ігнатенко (співголова) та ін. ; за ред. О. Ю. Амосова, О. С. Ігнатенка, А. О. Кузнецова. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2011. - 408 с.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ – зумовлена географічними, природними, історичними, економічними, етнічними, культурними, соціальними та ін. чинниками внутрішня терит. організація держави з поділом її на складові частини (адмін.терит. одиниці) з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку всієї території держави. Необхідність такого поділу зумовлена потребою представництва державної влади на окремих територіях, певна географічна віддаленість яких від політичного центру держави унеможливлює як безпосередню реалізацію завдань і функцій вищих органів державної влади, так і забезпечення широкого зворотного зв’язку у відносинах між державною владою і громадами цих територій. А.-т.у. притаманний практиці переважної більшості держав. Виняток становлять лише ті, територія яких за геофізичними параметрами є незначною. В Європі це окремі т. зв. держави-карлики: Ватикан, Монако, Сан-Марино. За А.-т.у. до складу України входять АРК, 24 області, міста Київ і Севастополь.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ОДИНИЦЯ – частина єдиної території держави, що є просторовою основою для організації й діяльності місц. органів державної влади та органів місц. самоврядування. Відповідно до чинного законодавства України, А.-т.о. – область, район, місто, район у місті, селище, село. Існують нормативні акти, які, непрямо доповнюючи цей перелік, поширюють свою дію на такі А.-т.о., як міста Київ, Сімферополь, Севастополь, обласні центри, райцентри та ін. В окремих нормативних актах термін А.-т.о. вживається стосовно міських рад, районів та районних у містах Києві й Севастополі держадміністрацій.
А.-т.о. складає терит. основу функціонування й розвитку місц. самоврядування, визначального для розвитку демократичних процесів у будь-якій державі. А.-т.о. утворюється за наявності таких факторів, як достатня кількість населення, територія, податкова спроможність території, наявність фінансових ресурсів. Враховуючи першочерговість забезпечення органів місц. самоврядування різними видами ресурсів (у першу чергу, фінансовими) в обсязі, достатньому для виконання їхніх функцій і повноважень, кожна А.-т.о. має свій певний потенціал, зумовлений географічно, економічно, історично та ін. А.-т.о. формуються відповідно до наявного в конкретний момент часу адмін.-терит. поділу держави. У свою чергу, зміни останнього тягнуть за собою відповідні трансформації А.-т.о., що підкреслює їхній взаємозв’язок. У більшості країн світу адмін.-терит. поділ має історично усталений характер, затверджується конституційно. Конституція УНР 1918 р. мала головний припис, який встановлював трирівневу систему А.-т.о.: громада, волость, земля. У Конституції СРСР 1937 р. було подано перелік областей, з яких складається УРСР. Відійшовши від класичного підходу до визначення А.-т.о. як універсального терит. утворення з певними органами влади, до системи адмін.-терит. устрою, крім областей і районів, вводилися ще міста й селища. Конституція СРСР 1978 р. розширила вищенаведений перелік, додавши райони в містах та міста “республіканського підпорядкування” (Київ і Севастополь), а потім – АРК. Відповідно до ст. 133 чинної Конституції, адмін.-терит. устрій України становить цілісну систему А.-т.о., яка складається з АРК, областей (Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської), районів, міст, міст зі спеціальним статусом (Київ і Севастополь), районів у містах, селищ і сіл.
А.-т.о. в Україні представлені населеними пунктами – частинами комплексно заселеної території, яка склалася в результаті господарської й ін. суспільної діяльності, має стале населення, власну назву та зареєстрована в передбаченому законом порядку. Розрізняють населені пункти сільс. (села та селища) й міські (міста та селища міського типу). За місцем у системі адмін.-терит. устрою України міські населені пункти поділяються на міста загальнодержавного (Київ і Севастополь), республіканського (в АРК), обласного й районного значення. У зв’язку з тим, що в сільс. місцевості поширено практику створення сільрад, які нерідко складаються з кількох населених пунктів і перебувають під юрисдикцією єдиної для них терит. громади й органів місц. самоврядування, не кожен населений пункт є самостійною А.-т.о. У великих містах А.-т.о. визнаються також їхні частини – райони. АРК є складовою частиною України, її регіоном, якому, за Конституцією України, дано право на автономію. Область – вищий рівень адмін.терит. устрою України, що характеризується певною цілісністю та самодостатністю економічного й соціального розвитку, місц. особливостями і традиціями. Кожна область поділяється на райони, міста обласного значення та ін. А.-т.о. Район – середній рівень адмін.-терит. устрою з переважно агропромисловим характером економіки, транспортною, інформаційною та ін. соціальною інфраструктурою, спрямованою на забезпечення зв’язку між сільс. та міськими населеними пунктами, що входять до його складу як самостійні А.-т.о.
ОБЛАСТЬ – частина країни, державної території, адмін.-терит. одиниця в Україні. У ст. 19 законопроекту “Про адміністративно-територіальний устрій України” визначено, що О. – це основна складова частина території України, яка історично склалася і характеризується певним організаційним відособленням, цілісністю, економічною та соціальною самодостатністю, місц. особливостями і традиціями”. Крім того, “область” утворена як вища ланка в системі адмін. поділу з метою оптимального врегулювання відносин на регіон. рівні. О. є результатом діяльності держави з організації власної території та розв’язання питань регіон. рівня.
О. як об’єкт конституційно-правового регулювання є адмін. одиницею, яка визначає терит. межі дії та систему місц. органів публічної влади. О. як суб’єкт конституційно-правових відносин – це сформоване державою об’єднання терит. громад, наділене правом вироблення та реалізації спільного інтересу населення області шляхом прийняття рішень на обласному референдумі або обласним представницьким органом – обласною радою.
В Україні 24 області, а саме: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, IваноФранківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська. До структури О. як терит. утворення, сформованого в результаті державної регіон. політики, входять терит. споріднені суб’єкти регіон. інтересу. Зокр., до складу О. як найбільшої терит. одиниці увійшли ієрархічно підпорядковані менші за розміром адмін.-терит. одиниці: село, селище, місто, район у місті та район. Відповідно конституційно-правового регулювання відносин терит. організації держави О. представляє собою визначене владним рішенням держави коло терит. громад, сіл та їх об’єднань, селищ і міст, які одержали право на формування спільних інтересів. Конституційно-правовий статус О. забезпечує співвідношення інтересів населення з інтересами українського народу, повноваження обласного представницького органу із повноваженнями інших суб’єктів місц. самоврядування та органів державної виконавчої влади, а також сприяє стабільності громадянської злагоди, консолідації та розвитку української нації, захисту суверенітету і терит. цілісності, багатоманітності форм економічного, політичного і духовного життя тощо.
О. визначає просторові межі розвитку відповідного рівня політико-правових відносин і передбачає можливість їх специфічного нормативно-правового регулювання. Останнє забезпечується діяльністю представницького органу – обласної ради, що представляє спільний інтерес терит. громад, які розміщуються на її території, та обласної державної адміністрації, яка покликана здійснювати виконавчу владу на території області та реалізовувати повноваження, делеговані їй відповідною радою.
РАЙОН АДМІНІСТРАТИВНИЙ – територіальна одиниця адмін.-терит. устрою; відносно невелика частина території країни, яка обмежена адмін. кордонами.
Р.а., безумовно, можна розглядати як структурну та функціональну одиницю національного господарського комплексу. Адже терит. утворення, що має границі й системоформувальний центр, у ролі якого виступає районний центр, може розглядатися як самостійна система, здатна до самоорганізації.
Р.а. є цілісним складним соціальним організмом терит. організації держави, формування території якого тісно пов’язувалося з організацією промислового і сільськогосподарського виробництва, природними особливостями, сировинною базою, етнічним складом населення, спільними інтересами людей, розвитком шляхів сполучень тощо. З часу виникнення в Україні району як адмін.-терит. одиниці минуло 80 років, що свідчить про ефективність цієї структури. Район виявився стабільною та водночас оптимальною за розмірами одиницею. Середній розмір території району утримувався в певних межах і становив 0,7 – 1,2 тис. км2 (не враховуючи дворічного періоду поділу на сільські та промислові райони). Стабільність Р.а. та його оптимальний розмір сприятливо впливали на функціонування органів влади, розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, створення соціальної та господарської спільності населення і середовища його проживання.
У 1922 р. відбувся перехід від чотириступеневої системи управління (губернія – повіт – волость – село) до триступеневої системи управління (округ – волость – село). Ці зміни були започатковані у 1923 р.: замість 102 повітів, 1989 волостей і 15696 сільських рад на території України було утворено 53 округи, 706 районів і 9307 сільських рад.
У результаті реформи адмін.-терит. устрою республіки Р.а. виникли на початку 1923 р. З їх утворенням пов’язувалося вирішення низки важливих питань у сфері державного будівництва, а саме: спрощення і поліпшення діяльності державного апарату, створення умов для участі в роботі органів влади населення, розвиток місц. ініціативи тощо. Райони мають переваги порівняно з колишніми волостями, на базі яких вони утворилися; їх поява будувалась на принципах економічного розвитку країни. Поєднання однорідних у господарському відношенні волостей, врахування економічного тяжіння територій, вибір центрів районів, які були одночасно адміністративними та торговельноекономічними центрами, дозволило створити сприятливі умови для формування як адмін.-терит., так і господарських одиниць з власним бюджетом. Крім того, утворення за такими ознаками Р.а. дозволило надати їх органам влади досить широкі повноваження для здійснення економічного та соціальнокультурного розвитку цих терит. формувань, задоволення потреб місцевого населення. В основу утворення Р.а. була покладена чисельність населення в розмірі 25 – 40 тис. осіб. Наведені цифри були більше орієнтиром, ніж нормою. Дотримуючись економічних, історичних, етнічних, соціально-культурних та інших місцевих особливостей, далеко не завжди можна було вийти на зазначену чисельність населення. Поряд із цим, критеріями утворення Р.а. були: наявність об’єктів промисловості, посіви технічних культур, тяжіння населення до промислових і торговельних центрів, характер та напрямки транспортних шляхів. При організації Р.а. визначилися чинники, які забезпечували утворення цих адмін.терит. одиниць з урахуванням господарських і природних особливостей, їх взаємозв’язків та перспектив розвитку.
Із створенням Р.а. з’явилась модель адмін.терит. одиниці: територія – понад 570 км2 з населенням 37 тис. осіб, кількість населених пунктів – 57 од.
Р.а. виявився не схожим на жодну стару адмін.-терит. одиницю. За площею, населенням, кількістю населених пунктів він був у 2 – 2,8 раза більшим за волость. За обсягом повноважень Р.а. наблизився до повіту як у господарській, так і в соціально-культурній діяльності. Після утворення районів їм було передано низку господарських об’єктів: млини, олійниці, цегельні заводи, друкарні, ремонтні майстерні та інші невеликі підприємства. По суті це стало початком становлення фінансово-господарської бази районної ланки. Після завершення районування та виправлення допущених відхилень район являв собою адмін.-терит. одиницю, середня площа якої дорівнювала 600 км2, середня чисельність населення – майже 43 тис. осіб, на кожен район у середньому припадало 16 сільських рад. Однак домогтися створення більшменш однакових районів не вдалося. Незважаючи на це, Р.а. виявився вдалою адмін.терит. одиницею. Компактне розміщення населених пунктів на певній території, тяжіння сіл до районних центрів, наявність соціально-економічного та сільськогосподарського потенціалу, створювали зручність у здійсненні управління, що зміцнювало позиції такого адмін.-терит. поділу держави. Вдала організація території Р.а. та його функціонування зумовили намір перетворити його на головну адмін.-терит. одиницю України. Подальші пошуки підвищення ролі району привели до постановки питання про ліквідацію округів. Хоча, приступаючи до здійснення адмін.-терит. реформи, планувалось встановити триступеневу систему адмін.терит. устрою.
Практика терит. устрою зумовила необхідність пошуку дещо іншої моделі Р.а., ніж вона була до переходу на виробничий принцип управління галузями економіки. Водночас з переходом на виробничий принцип управління галузями проходив пошук іншої моделі Р.а. Це зумовило розукрупнення районів та створення у кінці 1966 р. ще 81 район. Аналізуючи зміни в районній ланці з часу її виникнення і донині, можна дійти висновку, що в кінці 60-х рр. в Україні було знайдено оптимальну стосовно наявної політичної і економічної ситуації організацію території Р.а. У зв’язку з цим за останні майже 40 років мережа районів суттєво не змінилася. За всю історію існування Р.а. вперше було досягнуто стабільність у даній сфері.
Територія будь-якого Р.а. повинна оцінюватися набором характеристик з метою виявлення її як загальних закономірностей, так і притаманних особливостей. До основних характеристик можна віднести: розмір, конфігурацію, зовнішні особливості, функціональні взаємозв’язки та структурні особливості. У процесі вдосконалення територій окремих Р.а. очевидною стала проблема вирівнювання їхніх розмірів. Адже з розмірами території, чисельністю населення, наявністю сировинної бази безпосередньо пов’язується можливість розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, будіндустрії, задоволення тих чи інших потреб населення. Наявна різниця між Р.а. негативно позначається і на ефективності діяльності районних органів влади. Зазначені проблеми, а також процеси демократизації суспільства, становлення самоврядування, перехід до ринкової економіки, формування нових відносин власності зумовили певні зміни в районній ланці. За 1990 – 2010 рр. в Україні було створено 11 нових районів. Збільшення кількості районів відбувалося шляхом як розукрупнення наявних, так і відокремлення від міських територій.
НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ – поселення, первинна одиниця розселення людей у межах одної забудованої ділянки (місто, селище, село), що склалося внаслідок історичних умов, традицій, обрядів, звичаїв, і яке має власну назву. Н.п. виступають не тільки місцями мешкання людей, а й місцями зосередження різноманітних видів їх діяльності. Інакше кажучи, населені пункти виступають своєрідними полюсами економічного життя, структуруючи навколишню територію за функціональним використанням та спрямованістю зв’язків. І чим значніший населений пункт, тим більшу територію охоплює його вплив і тим складніший характер має використання землі в межах його власної території. Межа Н.п. – умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює його територію від інших територій. Через недостатню обґрунтованість критеріїв розселення велика кількість поселень досить умовно зарахована до міських чи сільс. Відносність цього поділу та постійні порушення на практиці законодавчо визначених критеріїв обумовлюють доцільність дослідження всієї поселенської мережі з оцінкою особливостей міських і сільс. поселень. До міських Н.п. в Україні належать міста республіканського, обласного, районного значення та селища міського типу, до сільсь. Н.п. – села та селища незалежно від їх адмін. підпорядкованості.
В основі поділу поселень на міські та сільські лежать відмінності в характері матеріального виробництва, яке має визначальний вплив на розмір і розміщення поселень. Якщо розвиток міських поселень пов’язаний з потужністю, спеціалізацією та розміщенням промислових підприємств, об’єктів будівництва й транспорту, то сільс. поселень – з використанням землі та розміщенням сільськогосподарського виробництва. Для сільс. поселень характерні також більша порівняно з міськими віддаленість від місць трудової діяльності, значний зв’язок населення із землею та природним середовищем тощо.
Основним критерієм для виокремлення міських поселень стали дві ознаки: чисельність населення (людність) поселення та питома вага робітників, службовців і членів їх родин у загальній кількості населення. Під загальним визначенням “місто” розуміють Н.п., значний за розмірами, чисельністю та густотою населення, зайнятого переважно не в аграрних сферах діяльності. За розміщенням продуктивних сил міста поділяються на однофункціональні (шахтарські, одногалузеві промислові, портові, курортно-рекреаційні, наукові, управлінські, культурно-освітні) та багатофункціональні.
Місто – Н.п., на території якого розміщені промислові підприємства, комунальне господарство, житловий фонд, мережа соціальнокультурних закладів, з кількістю населення понад 10 тис. жителів, переважна частина якого зайнята несільськогосподарською працею. Згідно з державними будівельними нормами “Містобудування, планування та забудова міських і сільських поселень” (ДБН 360– 92), міста України за чисельністю населення поділяються на: малі (до 50 тис. осіб); середні (50–250 тис. осіб); великі (250–500 тис. осіб); значні або надвеликі міста (500 тис. – 1 млн осіб); найзначніші або міста-мільйонники (понад 1 млн осіб).
Міста республіканського значення – Н.п. з кількістю населення понад 1 млн жителів, які є найбільшими економічними, культурними та адмін. центрами, мають розвинуту промсть, комунальне господарство, значний житловий фонд.
Міста обласного значення – Н.п. з кількістю населення понад 50 тис. жителів, які є економічними і культурними центрами, мають розвинуту пром-сть, комунальне господарство, значний державний житловий фонд. До цієї категорії можуть бути віднесені міста з кількістю населення менше 50 тис. жителів, якщо вони мають важливе промислове, соціально-культурне, історичне, оборонне значення, перспективу економічного розвитку або Н.п., які включені до курортних зон, і на їх території розташовані санаторії, лікувальні та оздоровчі заклади, туристичні бази, інші заклади відпочинку.
Міста районного значення – Н.п., на території яких розміщені промислові підприємства, комунальне господарство, державний житловий фонд, мережа соціально-культурних закладів і підприємств побуту з кількістю населення понад 10 тис. жителів, переважна частина якого зайнята в промисловості чи соціально-культурній сфері.
Монофункціональне місто – Н.п., який існує на базі одного або кількох однопрофільних містоутворювальних підприємств. Насамперед, це міста, які виникли при гірничодобувних підприємствах, електростанціях, цукрових заводах, міста-курорти тощо. Галузями спеціалізації цих міст є такі:
- індустріальні центри: вугледобування, добування рудної і нерудної сировини, енергетики, обробної промисловості, хімічної та нафтопереробної промисловості;
- аграрно-індустріальні центри;
- транспортні центри;
- лікувально-оздоровчі центри;
- центр художніх промислів.
Малі міста відіграють важливу роль в економічній діяльності різних галузей виробничої та невиробничої сфер. За часткою населення, зайнятого в різних галузях економіки України, можна виділити такі категорії малих міст:
- міста з переважно промисловими функціями;
- транспортні вузли;
- санаторно-курортні та рекреаційні центри;
- історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні центри;
- адмін. центри районів;
- господарські центри місц. значення;
- центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунальнопобутових та інших послуг населенню.
Селище – міський Н.п., розташований при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва й переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тис. осіб. Переважна частина населення селищ зайнята у промисловому виробництві чи соціальнокультурній сфері.
В окремих випадках до категорії селищ міського типу може бути віднесено Н.п. з кількістю населення менш як 2 тис. жителів, але більш як 500 осіб, якщо вони мають близьку перспективу економічного та соціального розвитку, зростання кількості населення. Селищна форма розселення характерна не лише для міського, а й для сільс. населення України. Проміжне положення між містами та сільс. поселеннями займають селища міського типу, які розглядаються як резерв поповнення мережі міст.
Село – Н.п., мешканці якого зайняті переважно в сільс. господарстві. Крім того, до сільс. Н.п., за статистичним обліком, належать станційні селища, шляхові дільниці, селища лісгоспів, хутори, зимівлі, інші невеликі селища, не пов’язані із сільським господарством. Сільські поселення поділяються на два основних функціональних типи:
– агропромислового профілю, на території яких розташовані: сільськогосподарські підприємства, промислові підприємства, сільська рада, зупинка громад. транспорту, комплекс об’єктів соціальної інфраструктури, які надають населенню послуги періодичного попиту;
– аграрного профілю: села аграрного типу, на території яких розташовані сільськогосподарські підприємства, сільська рада, зупинка громад. транспорту, комплекс об’єктів соціальної інфраструктури, які надають населенню послуги періодичного попиту; села виробничих підрозділів і центри невеликих спеціалізованих господарств, на території яких розташовані сільськогосподарські виробничі центри, об’єкти соціальної інфраструктури, що надають населенню послуги первинного попиту; села несільськогосподарського профілю, на території яких розташовані окремі об’єкти соціального призначення, що надають населенню послуги первинного попиту.
За функціональною ознакою сільські Н.п. можуть бути й несільськогосподарськими, це – селища лісгоспів, дачні поселення, табори відпочинку, заповідники, шляхові дільниці та інші дрібні селища, які не пов’язані з сільськогосподарським виробництвом. Серед сільс. поселень існує така категорія сіл, як вмираючі, занепадаючі та безлюдні. Сільські поселення за залюдненістю поділяються на такі:
- великі села (з кількістю населення понад 500 осіб);
- середні села (з кількістю населення 200 – 500 осіб);
- малі села (з кількістю населення до 200 осіб).
Крім того, з великих сіл виділяють найбільші (понад 5000 осіб), а з малих сіл – дрібні (до 50 осіб).
Для відстеження динамічних процесів у сільс. поселенській мережі за залюдненістю Державна служба статистики України виділяє такі групи сіл: до 49 жителів; 50 – 99; 100 – 199; 200 – 299; 300 – 499; 500 – 999; 1000 і більше жителів.
Село як адмін.-терит. одиниця (сільська або селищна рада) може мати у своєму складі один або кілька населених пунктів у комплексі з невеликими та спеціальними поселеннями. Як правило, віддаленість останніх не повинна перевищувати 4-5 км від центрального поселення. Просторове розміщення сільс. поселень, їх розміри за наявним населенням, використанням землі, трудових ресурсів, засобів праці – визначальні чинники, які безпосередньо впливають на розселення.
За економіко-географічним положенням сільські Н.п. поділяються на
- центральні села (сільське поселення формує адмін., господарський, культурно-освітній, обслуговуючий центр);
- кущові села (поселення, які утворюють велике терит. скупчення; в яких відсутні просторові межі між поселеннями);
- периферійні села (характеризуються значною відстанню від районного центру, центральних чи кущових сіл, транспортних магістралей тощо);
- села-супутники (ці поселення безпосередньо межують з містами, терит. вростаючи в них, тобто прослідковується явище поселенської дифузії – злиття населених пунктів);
- транзитні села (наявність на території сільського поселення великих автомобільних магістралей).
Сучасні вітчизняні вчені, досліджуючи сільські поселення, використовують термін “деградуючі й безлюдні поселення”. До деградуючих відносяться поселення з часткою осіб пенсійного віку та інвалідів понад 50 %, а в малих (до 200 осіб) – понад 40 %. Для здійснення гнучкої політики державного протекціонізму в їх сукупності виділяють дві підгрупи: вмираючі і занепадаючі.
До підгрупи вмираючих відносять поселення, що відповідають хоча б одному з трьох критеріїв: 1) частка пенсіонерів становить 65 % і більше; 2) частка пенсіонерів становить понад 50 % (у малих поселеннях з населенням до 200 осіб – понад 40 %) і немає дітей і підлітків до 16 років; 3) частка пенсіонерів понад 40 % і кількість мешканців менша 50 осіб. Вмираючі поселення є групою крайнього ризику і потребують державної підтримки. До підгрупи занепадаючих відносять деградуючі поселення, які не увійшли до підгрупи вмираючих, тобто поселення, що відповідають одночасно трьом таким критеріям: частка пенсіонерів становить більше 50 – 65 % (у малих поселеннях людністю до 200 осіб – понад 40); є діти і підлітки до 16 років; залюдненість становить 50 осіб і більше. Державна допомога їм надається в менших розмірах порівняно з вмираючими.
До безлюдних відносяться села, що втратили постійних мешканців, але зберегли елементи життєвого середовища. Вони можуть числитись або навіть бути зняті з адмін. обліку. Кількість безлюдних сільс. поселень, що не значаться в обліку, можна визначити лише на місці – в кожному адмін. районі.
МІСТО ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ – згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 118, ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 140), міста Київ і Севастополь є містами зі спеціальним статусом, а тому особливості здійснення місц. самоврядування і виконавчої влади в них повинні визначатися окремими законами. Спеціальний статус цих міст обумовлено тим, що Київ є столицею України, а Севастополь – військово-морською базою України на Чорному морі. Особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, а також визначення спеціального статусу міста закріплено в ЗУ “Про столицю України – місто герой Київ” від 15.01.1999 р. Так, відповідно до ст. 1 Закону, місто Київ є столицею України, політичним та адміністративним центром держави, місцем розташування резиденції глави держави – Президента України, ВР України, КМ України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, центральних органів державної влади, дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.
Місто Київ є місцем розташування Київсь кої обласної ради та Київської обласної державної адміністрації та їх керівних органів. Столичний статус міста покладає на органи місц. самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов’язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.
Органи місц. самоврядування й органи виконавчої влади в місті Києві забезпечують у межах своїх повноважень, визначених законами України, здійснення певних функцій (ст. 4 Закону), зокрема створення належних умов для діяльності в місті Президента України, ВР України, КМ України, центральних органів державної влади, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій, установ і закладів науки, освіти, охорони здоров’я, культури і спорту, місцем розташування яких відповідно до законодавства визначено місто Київ та надання їм на договірних засадах комунальних, інженерних, соціально-культурних, транспортних, інформаційних та інших послуг. З метою врахування особливостей функціонування м. Київ як столиці України Київська міська рада затверджує Статут терит. громади міста Києва, що підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Місц. самоврядування в місті Києві здійснюється терит. громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Система місц. самоврядування в місті Києві включає: терит. громаду міста; міського голову; міську раду; виконавчий орган міської ради; районні ради (у разі їх утворення); виконавчі органи районних у місті рад; органи самоорганізації населення. МДА підзвітні й підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами. Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні й підконтрольні відповідним радам.
Виконавчим органом Київської міської ради є Київська МДА, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Органи місц. самоврядування та органи виконавчої влади міста Києва і Київської області будують свої взаємовідносини на договірних, компенсаційних та інших, визначених чинним законодавством, засадах.
Здійснення містом Києвом столичних функцій держава забезпечує шляхом виділення окремим рядком у Державному бюджеті України фінансування витрат на здійснення містом Києвом столичних функцій; затвердження стабільних, не менш ніж на два роки, бюджетних показників взаємовідносин Державного бюджету України і бюджету міста Києва; компенсації на підставі угод витрат, пов’язаних з використанням центральними органами державної влади, представництвами іноземних держав і міжнародних організацій та іншими органами, місцем розташування яких законодавством визначено столицю України, земельних ділянок, будівель, споруд, наданням комунальних послуг тощо; надання державних гарантій на інвестиції, що залучаються на розвиток інфраструктури міста; надання власного загальноміського ефірного телевізійного, а також загальноміського радіоканалу, каналу кабельного телебачення. Терит. громаді міста Києва в установленому законом порядку за поданням Київської міської ради компенсуються витрати, а також збитки, завдані їй під час проведення заходів загальнодержавного та міжнародного характеру, а так само шкода, заподіяна в разі виникнення надзвичайних ситуацій з вини суб’єктів, підпорядкованих органам державної влади. Друге місто зі спеціальним статусом в Україні – це Севастополь, однак на сьогодні відповідний закон ще не прийнято. Управління в місті Севастополь здійснюють Севастопольська міська рада, депутатів якої обирає терит. громада, а голову – депутати, та Севастопольська МДА, голову якої призначає Президент України.
Згідно зі ст. 118 і 140 Конституції України, особливості здійснення виконавчої влади (яку, на відміну від інших міст держави, тут здійснює міська державна адміністрація) і місц. самоврядування в місті Севастополь повинно бути визначено окремими законами. Проте закріплення Конституцією за Севастополем спеціального статусу й відсутність законів, що його регулюють, фактично виокремлює це місто за межі законодавства України, що регулює відносини у сферах організації діяльності органів виконавчої влади; організації діяльності органів місцевого самоврядування; правового режиму власності; використання природних ресурсів на території міста.
МІСТО – значний за розміром населений пункт, адміністративний, торговельний, промисловий і культурний центр. Виокремлений природній простір, який містить штучні рукотворні простори (економічний, соціокультурний тощо) існування та життєдіяльності територіальної громади міста.
М. можна розглядати як місце концентрованої реалізації всіх можливих видів людської діяльності. М. є формою та засобом інтенсифікації та концентрації мислєдіяльності та життєдіяльності. Дослідники, проектанти, теоретики та організатори, говорячи про місто, зіштовхуються зі всім універсумом людської життєдіяльності та мислєдіяльності. Усі структури життєдіяльності людей, всі соціальні інститути, всі форми людської активності, всі процеси, що характерні для даної культурно-історичної та соціально-економічної формації, вбудовуються до простору міста і знаходять там власну форму представництва.
У системі розселення міста виконують функції адмін.-терит. одиниць, економічного, політичного, соціального та культурного розвитку більших за масштабом та рівнем організації утворень – регіону, країни, цивілізації. М. є історично-конкретною соціально-просторовою формою існування суспільства. Існує велика кількість дефініцій категорії М., які визначаються історичною епохою, в контексті якої сформульовано це визначення та сферою знання, з позицій якого дається визначення.
У найбільш узагальненому вигляді феномен М. можна розкрити через поняття “техносфери”. М. поєднує в собі ідеї: цілісності (ціле); елемента техносфери; первинного каркасного елемента в ієрархії інших більших цілих (а саме: місто регіон держава цивілізація), можна стверджувати: місто є елементарним (первинним, базовим) каркасоутворюючим цілим техносфери.
З системних позицій М. – це відкрита складна соціотехноприродна система, елементарне (первинне, базове) каркасоутворююче ціле техносфери. Рушійною силою функціонування та розвитку М. є концентрована інтенсивна осмислена діяльність особистостей, їх груп та асоціативних структур, що організовані в мережі соціальних груп територіальної громади, яка спрямована на забезпечення внутрішніх і зовнішніх (по відношенню до інших цілих) функцій міста та на формування фізичних і віртуальних просторів середовища життєдіяльності цієї територіальної громади.
РАЙОН У МІСТІ З РАЙОННИМ ПОДІЛОМ – відповідно до ст. 133 Конституції України, систему адмін.-терит. устрою України складають: АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Ознакою великих міст, як в Україні, так і у світі, є існування внутрішнього районного поділу. Район утворюється не лише з урахуванням історичних, географічних, містобудівничих особливостей відповідних територій, чисельності населення, соціально-економічних характеристик, розміщення транспортних комунікацій, наявності інженерної інфраструктури, але й можливості вирішення місцевих питань в інтересах населення всього міста. Районний поділ міст пов’язаний із функцією раціоналізації управління муніципального господарства та виконує два завдання: наблизити до населення органи господарського управління, які найчастіше пов’язані з побутовими проблемами жителів, і розвантажити міський рівень влади та управління від “поточних справ”.
Критерії для відокремлення міських районів і міра їхньої господарської автономії в різних країнах істотно відрізняються. Загальними підходами до визначення внутрішніх територій міського управління є:
– міське внутрішнє районування практикується у великих містах;
– в основі лежать господарські потреби та природні причини (напр., місто поділене на дві частини річкою);
– зазвичай районні ланки мають служби міста, які частіше за всіх стикаються з населенням у побуті (газ, світло, вода, каналізація);
– прояв органів влади районів супроводжується чітким розписом їх компетенції.
Райони в місті не завжди розглядають як територіальну громаду – надто висока залежність міського району від життєдіяльності організму всього міста. Однак низка повноважень, наданих місцевій владі, найбільш ефективно здійснюється на районному рівні – дошкільна освіта, соціальний захист і соціальне забезпечення, ремонт житлового фонду, надання житлово-комунальних послуг та ін. Досвід зарубіжних країн засвідчує, що районування варто здійснювати, якщо кількість населення перейде межу в 300 тис. осіб. Отже, район – це частина міського населення, що проживає компактно і до якої максимально наближені органи влади. У межах одного міста діє низка управлінських і самоврядних структур, які тією чи іншою мірою взаємодіють одна з одною, з населенням і міською владою. В Україні міста з районним поділом є у 20 з 27 адмін.-терит. одиниць, а кількість районів у містах коливається від 2 до 21. Сьогодні в Україні у 25 містах з районним поділом (Горлівка, Вінниця, Донецьк, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Житомир, Кіровоград, Київ, Кременчук, Кривий Ріг, Луганськ, Макіївка, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Полтава, Сімферополь, Севастополь, Суми, Черкаси, Чернігів, Харків, Херсон, Хмельницький) налічується 118 міських районів, на території яких проживає близько 40 % населення країни. Конституція України передала питання організації управління районами в містах до компетенції міських рад (ч. 5 ст. 140). Це право міські ради реалізують з урахуванням громадської думки, реальних відносин між містом та його районами тощо. В останній редакції чинного ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.) це положення конкретизовано. У Законі зазначається, що рішення про утворення районних рад у містах з районним поділом приймається терит. громадою міста або міською радою. Ст. 5 цього Закону визначає, що районні в місті ради, у свою чергу, утворюють власні виконавчі органи й обирають голову ради, який є водночас головою його виконавчого комітету.
Сьогодні практика функціонування районних рад викликає безліч питань через тенденцію скорочення їх повноважень з року в рік. Вищезгадані конституційні та законодавчі положення нерідко тлумачаться так, що місцеве самоврядування на рівні районів не має права на існування.
СЕЛИЩЕ – велике (від 0,5 до 3 тис. осіб) або значне (від 3 до 5,9 тис. осіб і більше) сільське поселення, що є адміністративно-господарським центром.
Утворення та розвиток С. пов’язано з розташуванням на його території промислових об’єктів, залізничних вузлів, гідротехнічних та інших споруд і об’єктів, з елементами соціальної та комунальної інфраструктури, дорогами з твердим покриттям, зайнятістю значної частини населення у несільськогосподарському виробництві та соціально-культурній сфері. До категорії С. міського типу може бути віднесено населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні й оздоровчі заклади, що мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей. В окремих випадках до категорії С. міського типу може бути віднесено населені пункти з кількістю населення менш як 2 тис., але більш як 500 осіб, якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку, зростання кількості населення. Віднесення населених пунктів до категорії С. міського типу, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної ради за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) рад.
Рішення про встановлення і зміну меж селищ (умовної замкненої лінії на поверхні землі, що відокремлює територію селища від інших територій) приймаються ВР АРК, обласними, Київською чи Севастопольською міськими радами за поданням районних та відповідних селищних рад.
СЕЛО – термін С. є узагальнювальним і має такі значення: населений пункт не міського типу, жителі якого займаються переважно обробкою землі; оселя, поселення, присілок, слобода, виселок; сільська місцевість взагалі; жителі сільської місцевості.
З позицій юриспруденції С. розглядається як адмін.-терит. одиниця, населений пункт зі сталим складом жителів, зайнятих переважно сільськогосподарським виробництвом. У законодавстві С. визначається як сільське поселення, що характеризується такими ознаками: єдність та компактність місця проживання людей, зайнятих переважно в сільському господарстві та в інших територіально розосереджених галузях; забезпеченість об’єктами соціального та виробничого призначення; кількість жителів від 0,5 до 0,2 тис. осіб. С. – населений пункт зі сталим складом населення, переважна частина якого зайнята в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві. Населений пункт є частиною комплексно заселеної території України, яка склалася внаслідок господарської та іншої суспільної діяльності, має сталий склад населення, власну назву та зареєстрована в порядку, передбаченому законом. Не відносяться до самостійних населених пунктів хутори та двори, невеликі поселення, що мають тимчасове значення і несталий склад поселення, а також поселення службового призначення в системі певної господарської галузі діяльності (будинки лісників, шляхових майстрів, будівлі залізничних служб, польові стани тощо). Ці об’єкти включаються до тих адмін.-терит. одиниць, на території яких вони розташовані.
Межа села (умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію села від інших територій) встановлюється і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.
Рішення про встановлення і зміну меж сіл, приймаються ВР АРК, обласними, Київською чи Севастопольською міськими радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.
ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА – спільнота людей, об’єднаних різноманітними стійкими формальними та неформальними зв’язками, які обумовлені спільним проживанням у межах села, селища, міста. Поняття Т.г. також використовують щодо осіб, які мешкають у частині населеного пункту (вулиця, мікрорайон, район у місті), чи навпаки, проживають у межах об’єднань адмін.-терит. одиниць (аж до субнаціонального та національного рівнів). Виникнення та існування Т.г. обумовлено й тісно пов’язано з наявністю спільної для її членів території, яка відіграє інтеграційну, формуючу роль. Інтегративність виявляється в терит. зосередженні елементів життєдіяльності людей, об’єднаних передусім спільним проживанням та діяльністю. Завдяки тому, що інтереси та потреби індивіда задовольняються, в ареалі його безпосередньої локалізації створюється своєрідний зв’язок людини з територією, що виступає передумовою включення індивіда в Т.г. Особливості території обумовлюють, по-перше, подібність, однорідність умов життєдіяльності людей в межах певного простору та, по-друге, їх деяку відмінність, несхожість з умовами життєдіяльності в інших ареалах, що стає основою виділення Т.г. як спільноти осіб зі своїми специфічними інтересами, породжує спільні для членів Т.г. норми поведінки, зумовлює формування єдиних традицій, ціннісних орієнтацій, культури, ставлення до дійсності, способу життя тощо. Кордони території можуть бути адміністративними, географічними, історичними, економічними, соціальними, політичними, інформаційними та ін. Велике значення має територія не тільки як певний простір, а і його сприйняття членами Т.г., те значення, яке вони йому надають – перцепція простору. Подібне сприйняття об’єднує місцевих жителів у спільноту з єдиним відношенням до цієї території, що слугує основою виділення саме Т.г.
Т.г. характеризується відносною відособленістю, що виявляється у більш розвинених внутрішніх зв’язках у порівнянні з зовнішніми. Члени Т.г. об’єднані численними формальними й неформальними зв’язками, які склалися внаслідок спільного проживання, праці та відпочинку, взаємодопомоги, сусідства, особистих контактів, дружніх, професійних, родинних відносин тощо. Завдяки зв’язкам забезпечується цілісність Т.г., взаємодія її членів. Для членів Т.г. характерна солідарність, єдність переконань, дій, взаємодопомога і взаємна підтримка. Особливий психологічний зв’язок між членами Т.г. розкривають, використовуючи поняття “соціальна цілісність” (social cohesion), “почуття спільноти” (sense of community), “почуття спільності” (sense of commonality), “дух громади” (community spirit). Почуття спільноти, яке охоплює почуття приналежності до Т.г., ідентифікацію особи з іншими її членами, можливість впливати на них, задовольняти колективні потреби, наявність спільних цінностей обумовлюють формування особливого статусу індивіда у спільноті, його членство в ній, призводить до виникнення Т.г. як певної цілісності, є необхідною умовою об’єднання жителів для реалізації спільних інтересів та вирішення місцевих проблем. Незважаючи на гетерогенність Т.г., широке розмаїття інтересів і потреб її членів, у переважної більшості населення значна частина інтересів збігається. Це обумовлено спільними потребами мешканців у безпечних умовах проживання, праці та відпочинку, наявності розвиненої мережі соціальних і культурних закладів, високому рівні благоустрою певного населеного пункту, належному функціонуванні єдиних для всієї Т.г. комунальних систем тепло-, водо-, електропостачання, водовідведення, транспорту тощо. Колективні інтереси членів Т.г., що виникають у результаті їх спільного проживання та діяльності на відповідній території, обумовлюють необхідність взаємодії людей. Специфіка інтересів Т.г. обумовлена особливостями середовища життєдіяльності її членів (соціальні, економічні, культурні, політичні, екологічні, географічні та ін. чинники). Поведінка Т.г. як певна рівнодіюча поведінки її членів значною мірою залежить від рівня осмислення ними своїх інтересів, того змісту, якого індивіди їм надають. Повинен відбутися свого роду акт “територіальної соціалізації”: особа повинна збагнути, що її інтерес збігається з інтересами інших членів Т.г. і що разом вони краще зможуть реалізувати цей інтерес. Формою реалізації значної частини інтересів Т.г. виступає місцеве самоврядування.
Як суб’єкт місцевого самоврядування Т.г. може виявляти свою активність у різних формах, основними з яких є форми її безпосереднього (прямого) волевиявлення: місцеві вибори, місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем проживання, конференції, місцеві ініціативи, громадські слухання, відкликання депутатів та виборних посадових осіб місц. самоврядування, індивідуальні та колективні письмові звернення, опитування з питань місцевого самоврядування, громадські експертизи, громадські роботи, участь жителів у роботі органів місц. самоврядування, громадські обговорення проектів актів органів місц. самоврядування, мітинги, демонстрації, походи, пікети тощо.
За кордоном застосовуються й інші форми та методи участі членів Т.г. в управлінні: конференції з метою досягнення консенсусу (consensus conference), встановлення правил за допомогою переговорів (negotiated rule making), громадянські наглядові ради (citizen review panels), громадський аналіз ризику (community risk analysis), наукові майстерні (science shops), письмові громадські відгуки (written public comments) на проекти та стратегії місцевого розвитку, робочі групи (task forces), дорадчі комітети (advisory committees), громадські жюрі, громадські форуми та ін. Участі Т.г. в управлінні часто передує широка інформаційна кампанія, яка проводиться органами влади, з роз’ясненням сутності питань, що будуть вирішуватись. У науковій літературі разом з терміном Т.г. як синоніми вживаються й інші: “комуна”, “община”, “територіальна спільнота”, “територіальна спільність”, “територіальний колектив”, “місцеве співтовариство”, “соціальнотериторіальна спільнота”, “ком’юніті” та ін. Це пояснюється як багатоманітністю проявів буття Т.г., так і деякою невизначеністю змісту та обсягу зазначеного поняття, наявністю різноманітних підходів до розуміння цього суб’єкта, відсутністю з боку дослідників одностайних поглядів щодо нього. Найбільш поширеними є такі підходи до розуміння Т.г.: історичний (Т.г. як історично утворена спільнота людей, що характеризується спільністю традицій, звичаїв, культури); територіальний (Т.г. як просторове утворен ня); екологічний (розгляд Т.г. у контексті взає мовпливу її та навколишнього середовища); етнографічний (Т.г. як певний спосіб життя, культурний простір); соціологічний (Т.г. як сукупність соціальних взаємодій); самоврядний (Т.г. як суб’єкт місцевого самоврядування); політичний (Т.г. як колективний виразник та захисник інтересів своїх членів); комунікативний (Т.г. як середовище та результат спілкування); поведінковий (Т.г. як суб’єкт поведінки); якісний (Т.г. в контексті питань якості життя); психологічний (Т.г. як психологічне середовище); економічний (Т.г. як колективний виробник та споживач); діяльнісний (Т.г. як взаємозв’язок індивідів, що являються самостійними суб’єктами соціальної дії).
МУНІЦИПАЛЬНЕ УТВОРЕННЯ – населена територія (міське чи сільське поселення), у межах якої безпосередньо або через виборні органи терит. громадою здійснюється місц. самоврядування з метою розв’язання питань місц. значення на основі використання муніципальної власності, формування місц. бюджету.
М.у. є об’єктом муніципального управління й має необхідні системоутворюючі ознаки організаційної цілісності (терит., інфраструктурна, ресурсна єдність; соціально-колективна єдність, що уособлюється терит. громадою з її спільними цілями; операційна єдність з вироблення й надання комунальних та інших муніципальних послуг; адмін. єдність, що відображається органом муніципального управління) і тому може розглядатися як організація особливого типу, що створює інституційні передумови реалізації особливих управлінських відносин – муніципального менеджменту.
Модель М.у. умовно виділяє його із зовнішнього оточення й описує внутрішнє середовище (рисунок). Внутрішнє середовище М.у. представляють люди та ресурси й засоби їх життєзабезпечення. Як основні системоутворюючі елементи внутрішнього середовища розглядаються: терит. громада (люди як споживачі-замовники муніципальних послуг, як ринкові суб’єкти, як виробники – джерело трудових, підприємницьких та інтелектуальних ресурсів); природно-ресурсний комплекс території (джерело природних, матеріальних і рекреаційних ресурсів); продуктивний комплекс (вироблення матеріальних і нематеріальних благ); ринковий комплекс (обмін та розподіл благ і ресурсів); орган управління (управлінський ресурс); система взаємозв’язків між цими елементами. Соціальна суть терит. громади М.у. розкривається, передусім, через різноманіття запитів і потреб, через спільність інтересів та проблем членів громади стосовно якості життя й діяль ності. З огляду на це терит. громаду можна описати через комплекс її потреб (вітальних, соціальних, духовних). З огляду на орієнтованість сучасного публічного управління на громадянина-споживача, комплекс потреб терит. громади набуває характеру ключового елемента моделі.
Унікальним ресурсом кожного М.у., який значно впливає на умови життєзабезпечення, стиль і якість життя терит. громади, є природно-ресурсна база. Такі її ознаки, як наявність чи відсутність конкурентних переваг території, традиції та звичаї проживання людей у специфічних природних умовах значно впливають на стратегічний вибір М.у., тобто є важливим чинником стратегічної ді яльності.
Вироблення необхідних благ, товарів і послуг для населення терит. громади здійснюється за допомогою продуктивного комплексу М.у., структура якого має принципово відповідати структурі потреб громади. Задоволення матеріальних потреб жителів М.у. вимагає наявності промислово-виробничого комплексу, соціальних потреб – соціально-культурного комплексу, духовних потреб – громадськополітичного комплексу. Кожен комплекс являє собою складну систему, яка використовує ресурси громади для продукування відповідних благ, товарів, послуг, включає відповідну матеріально-технічну базу, використовує певну частку інженерної чи соціальної інфраструктури, людських ресурсів М.у. Продуктивний комплекс М.у. взаємодіє з виробничо-господарськими системами вищого рівня, здійснюючи обмін інвестиційними, виробничими та іншими ресурсами з різними рівнями зовнішнього середовища.
У муніципальному утворенні існують певні особливості в системі обміну та розподілу продуктів праці. Це пов’язано з тим, що певна частина послуг (управлінських, громадських) надається населенню прямим шляхом і безоплатно, а деяких – без застосування ринкових цін чи з їх відповідним регулюванням. Проте переважна частина продуктів праці виробників продуктивного комплексу розподіляється за допомогою ринкових механізмів. Ринковий комплекс М.у. є певною частиною ринків більшого масштабу, з якими здійснюється обмін товарами й ринковими ресурсами. Структура ринкового комплексу М.у. як і структура продуктивного комплексу, очевидно, має відповідати структурі ринку потреб громади. Отже, в моделі ринковий комплекс структурується за типами ринків, орієнтованих переважно на задоволення матеріальних потреб (ринки капіталів, фінансів, товарів, нерухомості, праці), соціальних потреб (ринки соціально-культурних послуг і дозвілля), духовних потреб (ринки інформації та творчих послуг). У сучасних умовах сфера ринкової діяльності М.у. відіграє значну роль у виконанні місії муніципального управління і має обов’язково досліджуватися під час розробки стратегій розвитку з метою формування ринкових осередків високої активності, інвестування та інновацій.
Управлінський ресурс М.у. уособлюється органом управління у складі представницької та виконавчої гілок влади, реалізує в М.у. повноваження самоврядування терит. громади та делеговані повноваження, здійснює цілеспрямовану координацію використання всіх ресурсів і взаємодію із зовнішнім середовищем.